N.Бабин2

Андрюша… Моя бусінка. Мій чоловік. Моя тиша і мій дім. Ми познайомились там, де не торкаються руки, Але серця вже знали одне одного давно. Крізь повідомлення, фрази і паузи Ти тихо увійшов у моє життя — як світло у вікно. Твоя любов — не гучна, не показна, Вона в дрібницях, у погляді, у «я поруч». Ти зробиш усе, щоб я була щаслива, Навіть коли я сама не знаю, чого хочу. Наша перша зустріч — мов подих долі, Без зайвих слів, без гучних обіцянок. Я просто відчула: ось він — Той, хто стане моїм «назавжди» без вагань. Ти — моя опора, моє життя, Мій спокій, моя правда і сила. У твоїх обіймах зникає страх, Я знову жінка… кохана… жива. Дякую тобі за кожен день, За те, що поруч — і в радості, й в тиші. Для мене ти — найкращий чоловік, Мій вибір серця. Моя любов. Моє все. Твої теплі, ніжні поцілунки Не обпалюють — вони лікують. Коли ти поруч, світ стає простішим, І навіть біль тихо відступає, не воює. Ти — той, за ким не страшно йти, Навіть коли дорога невідома. З тобою «разом» — не слово, А глибоке, справжнє відчуття дому. І я бачу наше майбутнє чітко: Нашу сім’ю, ранки без поспіху, сміх. Маленькі долоньки між нами — Плід нашого кохання, наш спільний світ. Ти — моя сім’я, моя надія жива, Моя віра в любов без умов. Я вдячна долі за кожен крок, Який привів мене саме до тебе знов. Я люблю тебе так, що слова — замалі, Так, що сльози самі з’являються в очах. Бо це не просто кохання… Це — життя, Яке я хочу прожити тільки з тобою.