Е. Виктория Серветник коханому 2

Віталік, коханий, ти світло моїх доріг, Добрий і відзивчивий — мій тихий оберіг. Терплячий, найкращий, балуєш без причин, Для мене ти як повітря серед життєвих хвилин. Пам’ятаю наші зустрічі, сміх і теплі слова, Ти запізнювався трохи — та я чекала завжди жива, Бо знала серцем: ти мій, ти моя весна, З тобою навіть тиша наповнена тепла. Я дуже тебе люблю — крізь відстань і час, Ти — моя сила, мій спокій і мій світлий шанс. Ми чекаємо з сином, з рідними біля вікна, Щоб знову обійняти — і розквітла весна. Хай ця любов веде нас крізь бурі й дощі, Ти завжди поруч зі мною — у серці і в душі. Мріємо про куточок, де тихо шумить вода, Де буде наш прудік і затишна сімейна біда. Більше подорожей, нові світанки удвох, І щоб у кожній дорозі нас оберігав Бог. Ти служиш далеко — але поруч щодня, У кожній моїй молитві звучить твоє ім’я. Я вірю: повернешся, втомлений, але живий, І наш дім наповниться щастям простим і святим. Я дуже тебе люблю — крізь відстань і час, Ти — моя сила, мій спокій і мій світлий шанс. Ми чекаємо з сином, з рідними біля вікна, Щоб знову обійняти — і розквітла весна. Хай ця любов веде нас крізь бурі й дощі, Ти завжди поруч зі мною — у серці і в душі. І навіть коли мовчимо — я відчуваю тепло, Наче твоє плече поруч тихо лягло. Дякую долі за тебе, за кожен наш день, За віру, що сильніша за відстань і тінь. Я дуже тебе люблю — сильніше за всі слова, Ти — моя ніжність, мій всесвіт, моя весна жива. Ми дочекаємось щастя, повернешся знов, І наші серця об’єднає навіки любов.