Е. Марина Гурьева чоловіку
Pop,Romantic,Tender,Soulful,Atmospheric,Nostalgia,Female Voice,Medium
00:00 / 00:00
Lyrics
Євгеній і Марина — усе почалось буденно,
На роботі серед справ, між словами щоденними.
Ти зайшов до кабінету з усмішкою легкою,
З козацькою шаблею й турботою м’якою.
Маленька, киця, моя принцеса — так ніжно мене називав,
А я шепотіла: зая, сонечко, мій смурфік — і світ оживав.
Тоді ще не знали ми, що доля вже поруч стоїть,
Що серце до серця тихенько дорогу творить.
Ти — мій плюшевий мішка, мій озорний мальчішка,
З абрикосового дерева мій теплий промінчик світла.
Навіть коли далеко — ти поруч у кожній миті,
Бо наша любов проросла у простому житті.
Просто бути разом — і більшого нам не треба,
Ти — моя опора, мій спокій і моє небо.
Двадцять четвертого лютого — чорна тривожна днина,
Тебе мобілізували, та віра була єдина.
Щоранку у вайбері — «добрий ранок», «гарний вечір»,
Ти мовчки казав: я живий, я поруч, я вічний.
Я просто ставила лайк, не знаючи, що відчуваю,
І навіть не думала, як сильно тебе кохаю.
А коли повернулась додому — змінилось усе,
Бо серце без твоїх повідомлень спокою вже не несе.
Ти — мій плюшевий мішка, мій озорний мальчішка,
З абрикосового дерева мій теплий промінчик світла.
Навіть коли далеко — ти поруч у кожній миті,
Бо наша любов проросла у простому житті.
Просто бути разом — і більшого нам не треба,
Ти — моя опора, мій спокій і моє небо.
Пам’ятаєш той камінь біля річки у парку Перемоги,
Двадцять другого вересня — наші зійшлись дороги.
Пейзаж і тиша, і перший палкий поцілунок,
І ніжні обійми — як серця щирий подарунок.
Довгі розмови, масажі, полянка і зорі ясні,
Твої твори для мене — мов сповідь душі весни.
Дев’ять з половиною місяців відрядження — та я знала,
Що навіть у відстані ти мене ніжно тримав.
Ти навчив мене знову в себе повірити,
Показав, як любов може душу зігріти.
Ти дав мені силу себе цінувати,
І знову навчив чоловікам довіряти.
Дякую, що прийшов у життя саме тоді,
Коли світ мій губився у сірій імлі.
Ти — мій плюшевий мішка, мій озорний мальчішка,
З абрикосового дерева мій теплий промінчик світла.
Навіть коли далеко — ти поруч у кожній миті,
Бо наша любов проросла у простому житті.
Просто бути разом — і більшого нам не треба,
Ти — моя опора, мій спокій і моє небо.
Другий рік разом — і серце співає тихо,
Маленька твоя і твій смурфік — це наше диво.
Євгеній і Марина — дві долі в одному світі,
Просто кохати й життям насолоджуватись щомиті.