K1.Валерія В

Я приїхала просто машину зробить, І не знала тоді — це не просто маршрут. Не шукала кохання, не вірила в знак, Та доля усміхнулась тихо… отак. Кава після — і погляд, стриманий, щирий, Ти був такий вихований, тихий, справжній. Я ще не знала, що в той самий час Моє життя починалось… з нас. Бо ти завжди кажеш — ми, не я, Наче серце одне на два життя. Поруч з тобою — мій спокій і дім, Ми разом — і більше нічого не треба всім. Твоя рука в моїй — і світ завмирає, Я знаю: щасливішої за мене немає. Наша мрія проста — бути поруч завжди, Бо лише разом — справжні ми. Є місце одне — наш тихий оберіг, «Журавлик» — колодязь, де час притих. Маленький замочок, гравіювання твоє: «Завжди разом» — і серце тремтить від цих слів. Ти — мій герой, і не тільки для мене, Я чекала дзвінків, рахувала хвилини. Коли зник зв’язок — я кричала в пітьмі: «Де ти?» — зі сльозами, сама наодинці. Бо ти завжди кажеш — ми, не я, Наче серце одне на два життя. Поруч з тобою — мій спокій і дім, Ми разом — і більше нічого не треба всім. Твоя рука в моїй — і світ завмирає, Я знаю: щасливішої за мене немає. Наша мрія проста — бути поруч завжди, Бо лише разом — справжні ми. Я їхала з роботи й плакала вночі, А ти подзвонив і сказав: «Я чув, як ти кликала мене…» І я зрозуміла — Ми пов’язані глибше, ніж слова. Тепер нас уже троє, І без цього ми — ніяк. Ти тримаєш мою руку в дорозі щодня, Ніжно цілуєш — і я мовчу. Бо в ту мить я точно знаю сама: Щасливіше, ніж я, не знайти ніде й нікому. Одна мрія на двох — і весь світ попереду, Бути поруч, все робити разом, без страху. Бо лише поряд з тобою — спокій, Бо наше кохання — назавжди.