Golovko пп

Ти — моряк, який приплив до Болгарії на місяць І залишився тут зі мною назавжди. Так нас звела доля — тихо й несподівано, І цей сюжет став моїм життям, не кіно. Не планувала, не гадала ні краплі, Але погляд твій — і вже нема вороття. І кожен ранок починається просто: «Кохаю» — і світ усміхається для мене. Любий та Люба — сміюсь і люблю, З тобою я живу, а не просто існую. Ти — мій спокій, мій дім, мій причал у житті, Я кохаю тебе — і скажу ще раз, і ще. Третє травня — я пам’ятаю досі, Як у рейс проводжала, ховаючи сльози. Пів року без тебе — мов вічність одна, А вісімнадцяте жовтня — повернулась весна. Я чекала шість місяців після знайомства, Лиш три тижні — і вже ти був сенсом. Це було непросто, особливо тобі, Та любов витримала все — і відстані, й дні. Любий та Люба — сміюсь і люблю, З тобою я живу, а не просто існую. Ти — моя ніжність, турбота щодня, Прокидаюсь з «кохаю» — і щаслива я. Ти кажеш: «Все змінилось на триста шістдесят градусів», І я сміюсь — бо в мене так само. Моряк, корабель і болгарський берег — А вийшла любов, справжня і вперта. Я хочу дім, де будемо разом завжди, І життя, де «ми» — це більше, ніж «я» і «ти». Аліна і Олег — це вже не випадок, Я дуже ціную тебе. І безмежно люблю.