N.Оксана Тимошенко

Ми були знайомі ще тоді, колись давно, Та життя розвело нас у різні боки. Аж доки доля в стрічці TikTok Знов звела наші погляди й кроки. Ти мене побачив — і не впізнав, А я відчула: це не випадково. Так почалося наше “знов”, Так народилась любов по-новому. Мій Котусик, моє щастя й дім, Я твоє Солнешко — завжди з тобою. Три роки шлюбу, а в серці — цілий світ, Де ми одна любов, одна доля. Хай між нами кілометри й тиша, Та серця б’ються в один такт. Я знаю точно: ми — назавжди, Бо справжнє кохання не знає втрат. Умань… я чекала тебе так довго, Понад три години — та не шкода. Бо кожна хвилина вела до миті, Де ми стали “ми” назавжди й без умов. Ти їхав з Одеси — в моє життя, З добротою, ніжністю і теплом. Твоя чесність — мій спокій і сила, З тобою серце знайшло свій дім. Мій Котусик, моя опора й світ, Я твоє Солнешко — ніжне й вірне. Три роки шлюбу — і кожен рік Робить наше кохання сильнішим. Навіть коли ти так рідко вдома, Я чую тебе у кожній думці. Бо любов — це не відстань між нами, А віра, що ми завжди разом. Ти військовий — і серце тривожне, Та найтепліша мить — коли ти вдома. Як наша Вікуся біжить до тебе, І дім наповнюється знов любов’ю. Ми вчились говорити й чути, Крізь непорозуміння і біль. І стали сильніші, ніж були, Бо справжнє кохання — це спільний шлях. Зимою — банька, тепло і сміх, Літом — ставок і тиша води. Ці прості миті — наше багатство, Наша родина, наші сліди. Коханий, вітаю нас з річницею, Дякую за роки, за затишок і світ. За нашого маленького скарба — Вікусю, За те, що ти найкращий чоловік і татусь. Я чекаю твого повернення додому, Мрію про дім і ще одне життя в колисці. Ти — моя опора і любов усього життя, Мій Котусик… я з тобою навіки