N.nails Oksana2.

У звичайному автобусі, серед буденних днів, Де люди їхали мовчки — ти став моїм «назавжди». Без гучних слів, без обіцянок на показ, Любов прийшла тихо… і залишилась в нас. Ми стали сім’єю — не в казці, в житті, Де щастя і сльози завжди поруч ідуть. Ти після весілля поїхав далеко, Щоб наше «потім» було світлим і теплим. Дякую тобі за любов крізь роки, За віру в нас, коли важко мені. Ти — моя сила, мій спокій, мій дім, Моя найбільша підтримка у всьому житті. Ти показав, що таке шана й любов, Як чоловік береже жінку знов і знов. Дякую за нас і за наших дітей — Ти серце родини, ти її оберіг. Ти жертвував часом, ти жертвував снами, Не бачив, як донечки стали дорослими. Та кожна твоя ніч була тільки заради Їхнього сміху і щасливого завтра. І все змінилося, коли народився син, Наш Демянчик — новий подих для сім’ї. Він зшив наші долі, з’єднав всі дороги, І ти став ще сильнішим у ролі батька й чоловіка. Дякую тобі за любов крізь роки, За правильні слова, коли гублюсь я в собі. Ти — моя опора у будь-яку мить, З тобою не страшно ні впасти, ні йти. Ти показав, що таке шана й любов, Як батько тримає свій світ за долонь. Дякую за Лілю, за Лізу, за сина, За любов до дітей — безмежну й єдину. Ми багато пройшли — і біль, і втому, Та ніколи не зрадили нашому «разом». І є ще мрія — велика, жива, Я знаю: ми здійснимо її, як і все до цього. Мій Віталію, дякую просто за те, Що любиш мене не за щось — а всупереч. За серце, яке завжди прийде на допомогу, За світло, яке ти несеш у дорогу. Я вдячна долі, що саме ти — Мій чоловік, моя віра, мої крила. З тобою любов — це не слово одне, Це життя, яке ми будуємо разом.