K2.Валерія В

Я приїхала просто — машина, дрібниці, Не шукала знаків, не вірила в принципи. Погляд спокійний, стриманий тон, Я ще не знала — це мій закон. Кава і тиша, між нами струм, Ти мовчав, а серце кричало: «Він — тут». Та зустріч проста, без гучних фраз, Стала початком історії нас. Ти кажеш «МИ» — і зникає страх, Наче ми сильніші за війну і час. Твоя рука — мій єдиний щит, Поруч з тобою я вмію жить. Якщо впаде світ — ми встоєм удвох, Бо наше кохання — це більше, ніж рок. Завжди разом — не просто слова, Це вибір серця. Це ти і я. «Журавлик» мовчить, але знає все, Колодязь пам’ятає серце моє. Маленький замок, твоя рука, «Завжди разом» — назавжди клятва жива. Ти — мій герой, не тільки в словах, Я чекала дзвінків, стискаючи страх. Коли тиша різала ніч до крові, Я кричала: «Де ти?» — у темному домі. Ти кажеш «МИ» — і зникає страх, Наче ми сильніші за війну і час. Твоя рука — мій єдиний щит, Поруч з тобою я вмію жить. Якщо впаде світ — ми встоєм удвох, Бо наше кохання — це більше, ніж рок. Завжди разом — не просто слова, Це вибір серця. Це ти і я. Я їхала з роботи, душа — на межі, Без зв’язку, без тебе, в пустій тиші. І ти подзвонив… і сказав крізь біль: «Я чув, як ти кликала мене… повір». Тепер нас троє — і це наш шлях, Без тебе — ніяк. Без нас — ніяк. Ти тримаєш мою руку, коли ми їдемо в ніч, Цілуєш ніжно — і світ зникає навіч. Я знаю точно, без зайвих слів: Щасливішої за мене — не знайти ніде, ніким. Одна мрія на двох, один подих, один бій, Бути поруч завжди — це наш стиль життя. Завжди разом — навіть коли важко, Бо лише поруч — справжній спокій.