Л.Kissa нагадати 2

Дев’ять місяців — як подих весни, Як світло у вікні серед довгої зими. Ти був для мене більше, ніж просто «кот», Ти був моїм спокоєм серед турбот. Ти завжди йшов мені назустріч без слів, Навіть коли я сама не знала, чого хотіла. Ніколи не ранив, не знецінив, Ти просто любив… і тихо терпів. Я знаю — зараз ти не хочеш відносин, І я не тисну, не прошу, не голосно. Та якщо треба — я почекаю, Бо сильно кохаю… по-справжньому кохаю. Між нами пауза — не крапка, а тиша, І серце моє тебе досі чує і дише. Я ревнувала, навіть без причин, Шукала страх там, де ти був невинним. У мене характер — не з простих, А ти приймав мене без зайвих «чому» і «як міг». Твої очі… вони говорили самі, В них стільки тепла — ніби сонце в пітьмі. І знаєш, вони й зараз так само дивляться, Наче любов не вміє здаватися. Я не ідеальна — і знаю це, так, Іноді роблю з дрібниць цілий знак. Я змінилась, стала тихіша, глибша, Менше кричу, більше чую і дишу. Не прошу обіцянок, не прошу чудес, Просто не стирай мене з наших небес. Якщо твоє серце ще пам’ятає мій дотик — Я буду чекати… твій котик. Я знаю — зараз ти не хочеш відносин, І я не тримаю тебе на питаннях і сльозах. Та якщо треба — я почекаю, Бо сильно кохаю… і не відпускаю. І навіть якщо ми поки не разом, Моє «люблю» звучить тихим доказом. Можливо, ми просто на різних етапах, Можливо, доля ще пише наш завтра. Та якщо одного дня ти захочеш назад — Я буду тут… без образ і без втрат.