K2.Алла С

Нас колись звели не випадково — Друзі усміхнулись, давши знак. І в тій простій, теплій розмові Почалось «разом» без гучних обіцянок. Ти в мені побачив світло й розум, Я в тобі — спокій, щирість і плече. Так тихо стало серцю біля тебе, Ніби знайшло своє єдине місце. Альона і Сергій — тридцять п’ять весен, Тридцять п’ять зим, тридцять п’ять доріг. Любов не стала меншою — навпаки, Вона навчилась бути сильнішою без слів. Ти — мій МасЯ, моя тиша й дім, Я — твій світ у радості й журбі. Ми разом не тому, що так склалось, А тому, що серця обрали одне. У нас троє дітей — продовження любові, Два сини і донечка — життя у очах. Один із синів завжди поряд із нами — У нашій пам’яті, у світлих думках. Ми не говоримо — ми просто знаємо: Він з нами в кожному новому дні. А сміх онука, як теплий промінь, Дарує надію і віру в майбутнє нам обом. Альона і Сергій — тридцять п’ять років разом, Через любов, мовчання і шлях. Те, що справжнє, не просить гучних слів — Воно живе у поглядах і руках. Ти — мій МасЯ, моя сила тиха, Я — твій спокій серед усіх тривог. І навіть час нам не став перешкодою — Він лише навчив берегти любов. Усі плани — тільки разом, Усі дороги — пліч-о-пліч. І якщо є щастя у цьому світі — То воно звучить так просто: ми є… і ми разом… назавжди.