K2.Ігор Шелест

Колись у мережі, серед тисяч імен, Ти з’явилась тихо — мов знак для мене. Badoo з’єднав два різні світи, І серце без сумнівів впізнало: це ти. Заправка ОККО, нічна тиша доріг, Аеропорт, де час завмирає. З простих моментів, без зайвих слів, Наша любов непомітно зростає. Чотири роки — не просто роки, Це дні, де ми поруч у світлі й у тіні. Ти — Мирослава, кохана моя, Мій спокій, моя рівновага, сім’я. Твоя турбота — як теплі долоні, Твоя підтримка — мов дім за плечима. Коли я мовчу — ти все розумієш, І просто чекаєш… так ніжно, так вірно. Мирослава, кохана моя, Я дякую тобі за кожен день. За те, що з відряджень мене зустрічаєш, За віру, що гріє сильніше, ніж вогонь. Я люблю тебе тихо, глибоко, назавжди, Ти — моє серце, мій вибір, мій дім. У нас є син — наш Матвійчик малий, Йому чотири, а в очах — цілий світ. Він наше щастя, наш ранок і сміх, Наше “далі”, наше “разом навік”. Ми різні буваємо — таке життя, Та в серці однаково б’ється любов. Бо сім’я — це не ідеал, Це правда, терпіння і ніжність без умов. Мирослава, кохана моя, Я дякую тобі за наш шлях. За дім, де чекають, де вірять і люблять, За світло в очах і тепло в руках. Я люблю тебе більше, ніж можна сказати, І це назавжди — без “якщо” і “але”. Італія, Турція, чорний наш джип, Дороги міняються, а ти — ні. Моя головна подорож — це ти і я, Рука в руці, крізь роки і далі. З Днем закоханих, кохана моя, Я вдячний долі… що ти в мене є.