Л.Vasylyna Yatskiv про нашу сім’ю

Василь і Василина — дві долі в одному світлі, Ти кличеш мене сонце — і тане серце в літі. Ми разом вже тринадцять років, мов одна дорога, Де кожен день — це дотик ніжності від Бога. У шлюбі вже чотири роки — і все як уперше, Твій погляд тихий, лагідний для мене найцінніше. Зі мною ти не такий, як з усім світом довкола, Лише зі мною відкриваєш душу знову й знову. Твої обійми — найзатишніше місце у світі, Де серце спокій знаходить, де мрії розквітлі. Ми — підтримка й опора, ми — крила й земля, Ти тільки мій назавжди, а твоя навіки я. Наша Златка — наш скарб, наше щастя живе, Наша любов у її очах кожен день оживе. Скільки доріг пройшли ми — і світ нас випробовував, Та не було ні дня, щоб серце мовчало й сховалось. Ми говорили завжди, навіть крізь відстань і втому, Бо там, де ти — там дім, там тепло знайоме. Ти — найкращий батько, ніжний і справжній, Лише ти умієш любити так відважно. І коли мене обіймаєш — зникають усі тривоги, Наче весь всесвіт стихає у твої долоні. Твої обійми — найзатишніше місце у світі, Де серце спокій знаходить, де мрії розквітлі. Ми — підтримка й опора, ми — крила й земля, Ти тільки мій назавжди, а твоя навіки я. Наша Златка — наш скарб, наше щастя живе, Наша любов у її очах кожен день оживе. Любов, що з’єднана на небесах, веде крізь роки, Ми разом змогли подолати усі перепони й тривоги. Попереду дім нашої мрії — світло у вікнах ясне, І наша вишенька мчить, де щастя живе. Я мрію тримати на руках ще маленьке диво — Нашого синочка, що зробить родину щасливою. Дякую тобі, коханий, що ти є у моїм житті, За кожен ранок разом і вечори золоті. Ми найрідніші люди — це більше ніж слова, Нас береже любов, що для нас жива. Ти тільки мій назавжди, а я тільки твоя, І нехай наша історія звучить крізь літа.