Е. Світлана Петракова на річницю

На балконі тихо вечір розквітав, мов сон, Ти кидав записки — і сміявся небокрай. Я читала серцем кожне тепле слово, І тоді відчула — це любов жива. Твій погляд ніжний — ніби світло у вікні, Ти для мене став найріднішим у житті, І з тих хвилин усе змінилось назавжди — Ми удвох писали спільні сни. Гриць, моя кицюня, мій герой і мій спокій, Я — твій маленький ангелочок серед доріг. Нехай наше кохання світить ясною зорею, І веде нас крізь роки без тривог і сліз. Дякую за ніжність, за турботу і за силу, За наш дім, за синів і за щастя без меж. Ти для мене — найкращий, мій єдиний і милий, Моє серце з тобою живе. Ми вже разом стільки світлих теплих літ, Кожен день з тобою — наче сонячний привіт. Три сини ростуть, дивлячись на твій приклад, Бо для них ти — сила, захист і політ. Ти буваєш вредний — я сміюся без образ, Бо люблю у тобі навіть цей контраст. І коли обіймаєш — тане цілий світ, Бо з тобою поруч страху вже нема. Гриць, моя кицюня, мій герой і мій спокій, Я — твій маленький ангелочок серед доріг. Нехай наше кохання світить ясною зорею, І веде нас крізь роки без тривог і сліз. Дякую за ніжність, за турботу і за силу, За наш дім, за синів і за щастя без меж. Ти для мене — найкращий, мій єдиний і милий, Моє серце з тобою живе. І нехай попереду ще безліч доріг, Ми пройдемо разом крізь світанки і сніг. Наше кохання — як полум’я вогню, Не згасає ніколи, я його бережу. Гриць, моя кицюня, мій герой і мій спокій, Я — твій маленький ангелочок серед доріг. Нехай наше кохання світить ясною зорею, І веде нас крізь роки без тривог і сліз. Дякую за ніжність, за турботу і за силу, За те, що ти поруч — мій найкращий завжди. І нехай наше кохання ніколи не згасне, Бо з тобою всі мрії живі.