N.Зоряна В2.

Ми зустрілись не в час радості й світлих доріг, А там, де життя оголює правду до кісток. Ти був тихий, сором’язливий, трохи не смів, А я відчула одразу — це мій чоловік. Не з гучних слів, не з обіцянок на вітер, А з погляду, що вміє берегти. Два вар’яти, що світ складають у ціле, Ідуть поруч, навіть коли важко йти. Три роки разом, рік як сім’я, Зоряна й Саша — це “ми” назавжди. Ти мій друг, моя сила, мій захист щодня, Батько дітей і любов мого життя. Коли світ хитається й тиша кричить, Ти — мій дім, мій спокій, моя тиша жива. Я кохаю тебе за серце без меж, За ніжність і силу справжнього чоловіка. Є Стас — і в його очах твоя постать, Бо любов не питає, чия вона кров. Він іде за тобою, бо знає напевно: Ти для нього — опора і приклад, і фронт. Є маленький Василько — наше світле диво, Наше “далі”, наш подих, наш новий день. Ми сім’єю стаємо сильніші щоразу, Бо разом — це більше, ніж просто “сім”. Три роки разом, рік як сім’я, Зоряна й Саша — це “ми” назавжди. Ти мій друг, моя сила, мій захист щодня, Батько дітей і любов мого життя. Твоя вірність, твій гумор, мов ліки для душ, Твоє розуміння без зайвих слів. Я кохаю тебе за серце без меж, За те, що ти є — і завжди був. Є біль, що не зникає, а вчить берегти, Є пам’ять, що світлом лишається з нами. Ми несемо її тихо, без гучних слів, Бо любов — це продовжувати жити й кохати. Ми ще мріємо — донечка, море, весна, Довга дорога і пісня в машині. І знову “Довбуша” лунає в серцях, Бо там, де ми разом — там сила родини. Коханий, дякую, що ти — мій світ, Мій друг, моя правда, мій вибір щодня. Я люблю тебе тихо, глибоко, навік, Ти — все моє життя.