Л.inessa_ua88  Для коханого

Л.inessa_ua88 Для коханого

Pop,Romantic,Uplifting,Female Voice,Medium

00:00 / 00:00

Your friends are using AiMusic.la to generate music, listen to it! You can also generate your own music!

Lyrics

Двадцять четвертого лютого — інший став наш світ, Серед тривог і дороги доля дала привіт. Ти думав — карга викликає у штаб на розмову, А я стояла навпроти — і тиша була випадково. Ти посміхнувся, руку поцілував несміливо, І погляд наш став чимось більшим за просто «можливо». Підморгнув на прощання — серця застрибали в грудях, І вже не чужими ми стали у тихих маршрутах. Сергію, ти знаєш — я поруч душею завжди, Навіть коли між нами дороги й холодні вітри. Ляля твоя пам’ятає тепло тих обійм, Де між війною і тишею народжувався наш дім. Хай навіть мовчання між нами часом болить, Та донечка наша любов’ю нас знову єднає щомить. Під Полтавою вперше тремтіли мої долоні, Той поцілунок — мов світло на темному фоні. Чугуїв… дев’ятий поверх… нічні розмови без страху, Під вибухи тихо ми вірили власному знаку. «Чи стрибнула б у річку невідому?» — ти запитав, І я без вагання сказала «так» — і час нас єднав. Так з’явилась надія — маленьке наше світло, Ім’я Ростислава серце обрало привітно. Сергію, ти знаєш — я поруч душею завжди, Навіть коли між нами дороги й холодні вітри. Ляля твоя пам’ятає тепло тих обійм, Де між війною і тишею народжувався наш дім. Хай навіть мовчання між нами часом болить, Та донечка наша любов’ю нас знову єднає щомить. Карпати й Говерла — мов подих свободи і мрій, Ми йшли по хребтах, ніби світ належав нам двом тоді. Були втрати і сльози, але не згасала віра, І святий Миколай нам надію повернув щиро. На узд почули — «дівчинка»… і сяяли наші очі, А поруч був Бахмут — та ми були разом щоночі. Дванадцятого серпня з’явилась маленька весна, Ростислава — наш Всесвіт, наша любов жива. Може, ти шкодуєш інколи — я цього не знаю, Та я за ці миті долю щодня дякую без краю. Чотири дні під Покровськом — мов ціле життя, Де ми були сім’єю без страху і без забуття. Сергію, ти знаєш — я поруч душею завжди, Навіть коли між нами дороги й холодні вітри. Ляля твоя пам’ятає тепло тих обійм, Де між війною і тишею народжувався наш дім. І навіть якщо відповіді серце не чує моє, Я вдячна за донечку й все, що між нами живе. І мрія веде нас знову у гори й до тихих озер, До дому, де сміх Ростислави звучатиме тепер. Я поруч — як віра, як світло серед доріг, Бо ти — моя правда, мій вибір і мій оберіг.