N.le valerchik2.

Ми вчилися разом — той самий клас, Ті самі уроки, дзвінки, світанки. Ще дітьми подобались, мовчки, без фраз, Та час не дозволив сказати «коханий». Одногодки — рік Тигра, сильні серця, Характер із вогню і сталі. Життя нас водило різними шляхами, Щоб звести, коли ми готові стали. І коли було темно, коли було важко, Ти не питав — ти просто був. Саме тоді я зрозуміла: Це не людина. Це — моя доля. Сонечко, коханий мій, Олексію, Ти — мій спокій серед бур. Моя опора, мій захист, Мій дім у будь-яку пору. Ми кохаємо, як уперше, Тільки глибше, тільки чесніше. Рік у шлюбі — це лише початок Любові, що росте щодня. Ми одружились, коли знали ціну словам, Коли серце не грається — воно живе. У п’ятдесят любов не тихіша — Вона справжня, сильна і справді своя. Ти спокійний там, де я — як грім, Ти — мій берег, мій тиші ковток. Коли я нервова, різка, втомлена — Ти знаєш, як повернути мій спокій. Ти ніколи не дорікав, Не ламав, не тиснув словами. Ти просто підтримував — І я почувалась У безпеці. Сонечко, коханий мій, Олексію, Ти — найкраще, що трапилось в житті. Друг, чоловік і любов, Якій я довіряю без страху. Ти був найкращим татом для моїх дітей, А тепер — для наших спільних днів. Я дивлюсь на тебе і знаю: Я зробила правильний вибір. Ми багато пережили разом, Та почуття не згасли — зросли. Ми кохаємо, як на початку, Тільки міцніше. Тільки глибше. Назавжди. Дякую, що поруч у потрібні миті, Що підтримуєш і ведеш без примусу. Я вірю: з кожним днем наше кохання Ставатиме тільки сильнішим. Бо ти — мій коханий. Мій чоловік. Моє сонечко. І я знаю: Кращих стосунків, ніж наші, У мене не могло бути.