K1.Marianna П

Пам’ятаю той Новий рік — дві тисячі шістнадцятий, Компанія знайомих, сміх і прості слова. Тоді ще не знали — життя все розставить, Бо доля мовчала, але все вже знала. Минали роки, свої дороги й дати, Та серце чекало, не вміючи спати. І в дві тисячі двадцять другому — знову ми, Не випадковість… а справжні сни. Коханий мій, сонечко, киця моя, Ти — мій спокій, моя тиша й сила. З Днем закоханих, любов моя, Ти — все, чим я серцем жила. Через відстань, службу, непрості дні Я тримаю тебе у душі. Я люблю тебе ніжно й сильно, Бо ти — моє “разом” і мій дім. Наш розпис був смішний, але такий справжній — Останній день відпустки, поспіх і сміх. Без гучних слів, без зайвих прикрас, Та з любов’ю, що сильніша за час. Підтримка — в кожному погляді й слові, Турбота — у тиші, повага — в діях. Я поруч серцем, навіть на відстані, Бо ти — мій вибір у кожній хвилині. Коханий мій, сонечко, киця моя, Ти — мій спокій, моя тиша й сила. З Днем закоханих, любов моя, Ти — все, чим я серцем жила. Через відстань, службу, непрості дні Я тримаю тебе у душі. Я люблю тебе ніжно й сильно, Бо ти — моє “разом” і мій дім. З дві тисячі двадцять третього — служба й дорога, Кілометри між нами, та не між серцями. Ти там — з мужністю, честю й тривогою, Я тут — з молитвами й теплими снами. У нас є син Матвій— наше щастя живе, Наша сила, продовження нас. І мрія про донечку тихо росте, Як світло, що веде крізь час. В квітні — чотири роки нашого “ми”, І це тільки початок дороги. З Днем закоханих, коханий мій Василь, Я — твоя Марʼяна. Назавжди.