N.Ируся Маленькая

Ти просто додався тоді у друзі, А я зробила вигляд — ніби не знаю. Не для гри, не зі страху — Я просто хотіла, щоб ми говорили довше, Щоб ти залишився ще на мить. Перший відеодзвінок — Ти хвилювався, я бачила це в очах. І ті години, що тікали непомітно, Ми були поруч, навіть коли між нами — шлях. Дякую тобі за любов, За те, що ти — справжній. Маленька твоя кіт — У цих словах мій дім і тиша. Ти — моє життя, Мій вибір і мій спокій. Я вдячна тобі За кожен день, за кожне «ми». Я пам’ятаю вокзал і той потяг, Як серце бігло швидше за годинник. Я зустріла тебе — і до ранку Ми сиділи на лавці, говорили… Наче знали одне одного вічність. І кожен раз, коли ти приїжджаєш, Я довго стою і чекаю тебе. Так було, так є і так буде завжди — Бо чекати на тебе для мене не біль, а любов. Дякую тобі за любов, За сміх над моїми жартами. За те, що навіть на відстані Ми завжди були поряд серцями. Ти — мій чоловік, Моя впевненість у завтра. Я вдячна тобі За те, що ти є. Ми пройшли ремонти й недовіру, Сумніви, страхи й багато «а раптом». Але між нами росли не стіни — Мрії про дім, про сім’ю, про «назавжди». Я бачу наше майбутнє тихе і світле, І маленькі кроки поруч із нами. Я знаю, з тобою я хочу одного — Колись тримати на руках нашу донечку. Якщо раптом забудеш — нагадай собі: Ти — моє життя, мій вибір, мій шлях. І кожне «дякую», що живе в мені, Це подяка за любов… За тебе, Євген.