K2.Katrin

Колись — дитячий сміх і двір, Догонялки, простий світ. Ми ще не знали тоді з тобою, Що це початок нашої історії. Минуло часу — ти написав, І день той серце перевертав. Двадцять чотири на сім — ми разом, Слова текли, мов тихий спокій. Коханий мій чоловік — так ніжно і просто, Ти мій спокій, моя опора доросла. Навіть коли не поруч фізично — Ти зі мною завжди, ти мій дім звичний. З Днем закоханих, коханий мій, З тобою хочу всі свої “потім” і “зараз” прожить. Коли я зламалась — ти не питав, Просто сказав: “Збирайся, поїхали”. Інше місто, прогулянки, світло, Ти лікуєш мене так тихо. Львів зустрів нас теплом і дощем, Настойки, сміх і “давай ще”. Буковель, екскурсії, вода, Навіть біль — то була не біда. Мені не важливо, куди дорога, Якщо твоя рука — моя допомога. Коханий мій чоловік — мій правильний шлях, Ти завжди вчасно, ти завжди так. Через міста, через різні дні Я знаю точно — ми не самі. З Днем закоханих, коханий мій, Ти моє “можна”, “можу” і “вір”. Ми пережили переїзди й страх, Коли світ хитався на поворотах. Лікарня, відстань, нічні думки — Та ти був поруч, навіть здалеку. Слова підтримки перед операцією, Твій голос — моя стабілізація. А потім — поруч, міцно, без слів, Ти тримав мене так, як ніхто не вмів. Весільний танець — репетиції, сміх, Десь за містом — наш маленький світ. Арка, палаючий торт, той день… І мій біль, коли я втратила — ти був зі мною весь. Коханий мій чоловік — моя тиша й сила, Дякую тобі за “я поруч”, за “я витримаю”. Ми разом у труднощах і в теплі, У радості, страхах і світлій мрії. З Днем закоханих, коханий мій, Моє серце завжди вибирає твій бік. Хай буде квартира чи інша країна, Головне — ми разом, це все, що потрібно. А потім — нас троє, маленька рука, І ще більше любові, ніж є тепер. Я поруч завжди. Попри все. З тобою.