N.Катрич

Карінко, моя рідна, сьогодні твій день, Тобі вже тридцять один — та серце, як в дітей. Ти молодша на три, але мудра сповна, Весела, пряма, справжня — така ти одна. Трошки вредна буваєш, та в цьому ти вся, Завжди підтримаєш, не зрадиш ніколи, сестра. Бо ми з тобою — одне ціле життя, Хай билися, сварились — та не роз’єднати нас. Я завжди поруч, навіть на відстані, Моя любов до тебе — назавжди. Що б не сталося в світі, повір і знай: Я люблю тебе, сестро, і завжди тримайся за край. Наше дитинство — сміх і теплі дні, Тато нас любив, веселив, ніс на руках у мрії. Мама — наш світ, наш дім і тепло, Найкращі батьки — нам так пощастило. І хай зараз тато з небес дивиться вниз — Він наш ангел-охоронець, він нас оберіг. Бо ми з тобою — одне ціле життя, Навіть коли між нами кілометри й міста. Я твоя Іра, старша сестра, Твоя опора, твоя тиша і сила твоя. Що б не сталося в світі, повір і знай: Я люблю тебе, сестро, і завжди тримайся за край. Ти — мама трьох синів, твоя гордість жива: Колька, Арсен і Славчик — твоя душа. А Артем для тебе — мов рідний син, Ти його виростила любов’ю, не словами одними. Ти прийняла мою сім’ю, моїх дітей, І за це я ціную тебе ще сильніше щодень. Бо ми з тобою — не просто сестри, Ми дві половини однієї долі. Навіть коли бачимося рідко, повір — Я з тобою серцем у кожну хвилину й мить. Що б не сталося в світі, повір і знай: Я люблю тебе, сестро, і завжди тримайся за край. Карінко, прошу — люби себе щодня, Будь щаслива, незважаючи ні на що й ні на кого. А тато з небес нам світить здаля — Наш ангел, наша тиша, наша дорога. Я завжди з тобою, моя рідна сестра, Бо любов між нами — назавжди жива.