Е. Наталія Сикіш для чоловіка 2

Богдан, коханий, аморе — мій спокій і мій дім, Я співала біля моря, і світ здавався сном живим. Маріуполь пам’ятає сцену, хвилі й теплий зал, Ти через людей дізнався — і біль мій тихо забрав. Я не підпускала близько, ставила тисячу стін, Та ти терпляче залишався, мій впертий, сильний один. Ти — мої крила, моя висота, Стіна, що тримає мене крізь літа. Навіть за тисячі кілометрів між нами Я відчуваю твоє плече під руками. Я кохаю тебе від Місяця до Марса, Мій єдиний на мільйон — моя віра і сила. Ми одружились — і шлях був непростий, Ти вже тоді стояв на варті, мій захисник святий. І майже десять років — короткі наші дні, Та кожна зустріч — як весна, що оживає в мені. Мелекіне, пісок холодний до світанку, Чайки кричали над морем, а ми говорили до ранку. Ти — мої крила, моя висота, Стіна, що тримає мене крізь літа. Навіть за тисячі кілометрів між нами Я відчуваю твоє плече під руками. Я кохаю тебе від Місяця до Марса, Мій єдиний на мільйон — моя віра і сила. Ти — орієнтир і дорога крізь бурі й дощі, Немає питання, якого б ти не зміг вирішить. Я сумую за запахом, обіймами тепла, За плечем, де б спокійно заснула б я. Дві наші зірочки — Арінка й Емілійка, Твоє серце для сім’ї — мов вічна колиска До тебе я не знала, що таке любов, Ти перевершив усі мрії мої знов і знов. Коли ти поруч — у мене виростають крила, І навіть тиша між нами говорить, як сила. Ти — мої крила, моя висота, Стіна, що тримає мене крізь літа. Навіть за тисячі кілометрів між нами Я відчуваю твоє плече під руками. Я кохаю тебе від Місяця до Марса, Мій Богдан, моє аморе — моя назавжди любов.