Е. Юлия Александровна для брата

Максим, мій малой, мій впертий Максімус, Вже дорослий — тобі вісімнадцять, та в серці ти той самий. Відповідальний, веселий, турботливий брат, Той, хто завжди поруч, навіть коли мовчать слова. Пам’ятаю вечори, як чекали маму з роботи, Як з татом зимою біля Драма сміялись без турботи, До «Тисчіка» бігли, сніг летів нам назустріч, І здавалось — так буде завжди, в кожній миті. Ти найкращий брат у світі, знаєш це чи ні, Різні характери — та ми опора в житті. Хай мрії твої летять високо, без меж і без стін, Я вірю — попереду в тебе великий світ і новий шлях попереду. Ти вчишся на програміста — будуєш майбутнє своє, Та для мене ти той, хто завжди підставить плече. Хвилюєшся за маму і за мене щодня, І навіть коли сваримось — ти сім’я. «Стукачка» — так жартома називав мене ти, І сперечались ми, з ким буде котик спати вночі. «Ти хоть і бесиш меня, но всё равно люблю», — Ці прості слова я в серці бережу. Ти найкращий брат у світі, знай це назавжди, Навіть коли між нами бурі і дощі. Я сумую за Маріуполем, за дитячими днями, Як із садочка тебе забирала — маленького з мріями. Хай здійсняться всі твої дороги і сни, Залишайся таким щасливим, як ти є у мені. Максим, мій брате, моя підтримка й тепло, Куди б не вела доля — ми разом все одно.