N.Цопко2.

Ми знали одне одного ще змалку, Коли любов не мала слів. Коли доля писала все повільно, А час нас тихо беріг. Ми виростали, мінялись роками, Шукали істину в простоті. Та серце завжди впізнавало Твій погляд у кожній миті. Богдане, ти — моє тихе щастя, Мій дім, де можна мовчать. З тобою не страшні ненастя, З тобою хочеться тримать… Це життя, ці руки, ці роки, Цю любов без умов і причин. З Днем закоханих, мій коханий, Батько наших трьох синів. Були моменти — ми губились, Були дороги не ті. Ми розходились… але серце Завжди вело до сім’ї. Не все було легко й красиво, Були слова, що ранили враз. Та любов виявилась сильнішою За образи, страхи і час. Богдане, ти — моя опора, Моя ніжність і мій спокій. Навіть коли темно навколо — Я знаю: ти зі мною. Ми вибирали одне одного Кожен день, знов і знов. Так виглядає справжня, доросла, Перевірена любов. А наші синочки — наше серце, Наші молитви й сни. У кожному кроці, у кожній усмішці Живемо разом — ми. Ти навчив мене вірити знову, Не боятись і йти вперед. Бути родиною — не словами, А любов’ю щоденних лет. Десять років — це тільки початок, Бо попереду — ціле життя. Я дякую тобі за кожен ранок, За нас. За любов. За «ми». З Днем закоханих, мій Богдане, Мій вибір назавжди.