N.Цопко

Ми знали одне одного ще з дитинства, Де мрії були прості й живі. І час повів нас різними шляхами, Та серце знало — ми в одній долі. Десять років поруч — не казка, а правда, Не тільки сміх, а й сльози вночі. Та кожен ранок знову починався З віри: разом — значить назавжди. Богдане, ти — мій дім і мій спокій, Моя надія, сила й любов. Ми проходили бурі й неспокій, Та обирали одне одного знов. З Днем закоханих, мій єдиний, Моє серце — у твоїх руках. Через роки, шляхи й хвилини Я кохаю — не на словах. Ми вміли падати й підійматись, Навіть коли світ був проти нас. Були моменти — хотілось здатись, Та любов сильніша кожен раз. Твоя доброта — мій теплий ранок, Твоя ніжність — мій оберіг. А відповідальність за нашу родину Зробила з нас справжній світ. Богдане, ти — мій дім і мій спокій, Моя опора у кожен час. Ми розходились, та повертались, Бо доля завжди зводила нас. З Днем закоханих, мій коханий, Мій вибір знову й знов. У твоїх очах — вся правда, У нашій сім’ї — любов. А наші три синочки — це диво, Це продовження нашої мрії. У їхніх усмішках — наша сила, У їхніх серцях — ми обоє живі. Десять років — лише початок, Попереду ще ціле життя. Я дякую долі за цей подарунок — За тебе. За нас. За кохання.