Л.Аня Гусарь До дня закоханих2

Пам’ятаєш дорогу, автівки і синє небо, Ти сказав: «Поїхали разом» — і стало так тепло. Я написала на світанку тихе «привіт» для тебе, І з того ранку серце вже не було самотою. Мій Кот у списку контактів, мій ніжний герой, Ти називаєш «сонечко» — і я оживаю знов. Кошенятко моє, серед бурі й доріг, Ти став моїм світлом у тисячі втіх. Я так сумую, коли ти далеко, Та любов наша — сильніше за все. Анна і Леонід — це більше, ніж слово, Це віра, що серце вперед понесе. І хай між нами холодні світанки, Я відчуваю твоє тепло, Колись у Карпатах зустрінем світанок, І скажем тихо: «нам пощастило». Наші вечори на кухні — мов маленьке життя, Де сміх і запах кави, і просте «ти моя». Ти мужній і сильний, та ніжний зі мною, Я пишаюсь тобою і тихо молюся щоночі. Ми рідко поруч — така вже дорога твоя, Та кожна розмова для мене як обійми. Я знаю, що труднощі — лише мости, Що ведуть нас до щастя, де будемо ми. Я так сумую, коли ти далеко, Та любов наша — сильніше за все. Анна і Леонід — це більше, ніж слово, Це віра, що серце вперед понесе. І хай між нами холодні світанки, Я відчуваю твоє тепло, Колись у Карпатах зустрінем світанок, І скажем тихо: «нам пощастило». Не дивлячись ні на що — ми разом ідемо, Навіть коли мовчимо — серцями говоримо. Я безмежно кохаю і вірю щодня, Що ти — моя сила, моя весна. Я так сумую, коли ти далеко, Та знаю — любов нас веде крізь роки. Будемо разом, щасливі й безмежні, Тримай мою руку — і просто живи.