Е. Яна Токаева на день закоханих 3

Яна і Вова — ще з юності разом, Перше кохання між мріями й часом. Сміливий і добрий — таким я тебе знаю, Коли ти поруч — я серцем літаю. Ти ніжно кличеш мене «Кот» щодня, А я для тебе — цілий світ і весна. Ми виростали крізь роки й дороги, Тримаючи світло серед тривоги. Я люблю тебе — крізь бурі й відстані, Ти мій дім у найтемнішій тиші. Ти найкращий чоловік у моїм житті, Моя сила і крила у висоті. Я готова заради тебе на все, І любов моя крізь роки не згасне. Нехай війна розтане, мов холодний сніг, І ти повернешся до наших доріг. Колись розійшлись — мов хвилі у морі, Та серце берегло твої теплі зорі. Випадкова зустріч — і час завмирає, Наче доля нас знов обіймає. І погляд твій — як тихе визнання, Що сильніша за все наше кохання. Ти поруч — і світ стає світлішим, І навіть мовчання здається ріднішим. Я люблю тебе — крізь бурі й відстані, Ти мій дім у найтемнішій тиші. Ти найкращий чоловік у моїм житті, Моя правда і ніжність у кожній миті. Я готова заради тебе на все, І серце моє тільки тебе несе. Нехай війна розтане, мов холодний сніг, І ти повернешся до наших доріг. Ти виховуєш сина з любов’ю великою, З турботою щирою, світлою й тихою. І я безмежно вдячна тобі за це, За твоє добре й мужнє серце. Ти зараз воїн — тримаєш країну, А я бережу нашу спільну родину. І кожне «чекаю» — мов тепле зізнання, Що ти — моє світло і моє кохання. Я шепочу крізь ніч: повертайся живим, Хай закінчиться біль і розвіється дим. Наші руки зійдуться — як сонячний день, І любов стане сильнішою знову тепер. Я люблю тебе — крізь бурі й відстані, Ти мій дім у найтемнішій тиші. Дякую за серце віддане і сильне, За любов твою справжню і ніжну. Ти найкращий чоловік у моїм житті, Моя віра, мій шлях у майбутті. Нехай закінчиться війна назавжди, І додому повернешся ти.