Л.Марійка Максимчук чоловіку2

З тобою почалось усе у тихому лютому дні, Наче доля навмисне звела наші кроки одні. Ти — мій котик ласкавий, мій спокій серед турбот, З тобою я можу бути без масок і без висот. Ти слухаєш уважно, коли я мовчу про біль, І ніжно обіймаєш, коли навкруги заметіль, Ти віриш у всі мої мрії, підтримуєш кожен крок, І поруч з тобою сильнішим стає мій світлий рок. Юра, ти — моя тиша і моя висота, Моє тепле «завжди», моя доброта. Я люблю тебе просто — без причин і без слів, Бо ти став моїм світом серед тисячі див. У твоїх обіймах я знаходжу дім, Навіть сірий день стає золотим, І коли ти поряд — я нічого не боюсь, Я до тебе душею щодня повертаюсь. Наші хлопчики — Артем і Назар — наші крила й любов, Ти для них справжній герой, їхній захист і кров. Ти тримав мене за руку в найважливіший час, І ці спогади світлі назавжди поруч із нас. Ми чекаємо диво — ще один маленький світ, І я бачу, як ніжно ти дивишся нам услід, Ти — опора, надія, найрідніша людина моя, З тобою будь-яка буря стає лише хвиля моря. Юра, ти — моя тиша і моя висота, Моє тепле «завжди», моя доброта. Я люблю тебе просто — без причин і без слів, Бо ти став моїм світом серед тисячі див. У твоїх обіймах я знаходжу дім, Навіть сірий день стає золотим, І коли ти поряд — я нічого не боюсь, Я до тебе душею щодня повертаюсь. Дякую за ранки з ароматом кави, За жарти, що лікують усі мої справи, За руку, яку ти ніколи не відпускаєш, За віру, якою мене огортаєш. Ти — мій найкращий друг, моє тихе тепло, І з тобою життя, наче сонце, зійшло. Просто знай — я ціную кожну мить із тобою, Ти — мій дім, моя радість і серце живою. Люблю тебе ніжно, без зайвих причин, Бо ти — мій чоловік і батько наших синів.