N.Таня П2

Сьогодні день, у якому все про тебе, Мій Олег, мій чоловік, моя опора. Сорок дев’ять років — це не вік, Це сила, досвід і краса справжнього життя. Колись на роботі, на складі АТБ, Ти прийшов — а я тебе не взяла. Пішла на вихідні… а доля вирішила інакше, Коли я повернулась — ти вже був поруч назавжди. Так інколи щастя приходить тихо, Не питаючи дозволу, просто стає долею. Двадцять років шлюбу — і кожен з них Був наповнений змістом, турботою, світлом. Ми виростили трьох чудових дітей — Настю, Олену й Владика — нашу гордість і любов. Вони вже дорослі, у них свої дороги, А в нас — онуки, що сміються в серці: Софія, Мишко й Аліса — Твій найбільший скарб і радість. Ти — добрий, сильний, ніжний водночас, Ти вмієш берегти і не здаватися. Твоя наполегливість завжди веде вперед, І ти завжди досягаєш того, що задумав. Поруч із тобою спокійно й надійно, Бо ти — чоловік, на якого можна спертись. Я люблю наші прості щасливі миті: Затишну дачу у Наталі й Олега, Наші поїздки на рибалку, тишу й розмови. Люблю родинні зустрічі у мами Ніни й тата Вови, І ті моменти, коли діти приїжджають до нас, І дім знову наповнюється життям. Дякую тобі за ці двадцять років — За щасливе, яскраве, справжнє життя. Ти чудовий батько, неймовірний дідусь, І тебе обожнюють так, як уміють лише онуки. А я кохаю тебе ще більше з кожним роком, Тихо, глибоко, по-справжньому. І в цей день я бажаю тобі здоров’я, Сил, тепла й радості в кожному дні. А ще — щоб твоя мрія здійснилася зовсім скоро… Ти знаєш, про що я. І я вірю — все вже на шляху. Бо ми разом. І це — наше найбільше щастя