Л.Людмила для себе на 50 років

Людмила — це ім’я, що світлом пророста, І навіть в тиші серце не здається. Колись була щаслива, кохана і проста, І пам’ять теплим спогадом озветься. Ми разом йшли дорогою життя, Де поруч був мій Олег — моя опора, І тридцять років — це не просто час, Це цілий світ любові і простору. з днем народження — кажу собі тихенько, Я вистою, я зможу все пройти. Надія й віра світять крізь темненько, Щоб коханого додому привести. Мене тримають діти і маленька Єва, Їх очі — мов вогні серед зими. Я дочекаюсь, навіть якщо треба Пройти крізь бурі, ночі і громи. Кажуть: “Сильна”, — та я просто люблю, І серце знає тільки одне слово. Я кожен ранок подумки молю — Щоб ти вернувся в рідну нашу мову. Ти — тато, дідусь, мій всесвіт і мій дім, Любов, що крізь роки не згасне. І навіть коли тиша між людьми — Я знаю: наша зустріч ще настане. з днем народження — шепоче вітер ніжно, Я вистою, бо маю заради чого жить. Надія і любов ведуть безсніжно, Щоб знову разом долю розділить. Мене тримають діти і маленька Єва, Їх сміх — мов сонце в серці навесні. Я дочекаюсь, навіть якщо треба Писати нашу зустріч уві сні. Я витримаю все — і біль, і втому, Бо знаю: ти колись відкриєш двері дому. І в обіймах зникнуть всі слова, Лишиться тільки віра — жива. з днем народження — і сльози, і надія, Я йду вперед, не зраджуючи мрій. Любов моя — це сила і стихія, Що повертає світло серед днів. Я дочекаюсь, навіть крізь роки і відстань, Бо серце знає шлях до берегів. І там, де ми — там буде справжнє щастя, Коли повернешся додому ти.