K1.Valik

Ми познайомились тихо — біля школи, Наче випадок, але не випадково. П’ять років разом — у радості й болі, Ти стала світом, стала основою. Твоя усмішка — мій ранок і вечір, Твоя ніжність — мій спокій щодня. Я не завжди беріг, я це бачу тепер, Та без тебе — не я. Пам’ятаю дорогу до моря, Ти заснула в машині в моїх обіймах. Той момент був простим і таким живим, Наче щастя мовчало між нами. А потім — вокзали, країни, відстань, Твій від’їзд розірвав мене зсередини. Коли ти далеко — все сиплеться, Настя, Світ без тебе не має змісту. Настя, пробач… я боюся втратити, Бо ти — моя легкість у важкі дні. Коли ти поруч — я можу все, Коли далеко — гублю себе. Ти особлива, ти не як всі, Ти моя ніжність, мій дім, мій світ. Я прошу — повернись, не йди, Без тебе життя не складається… ні. Ти навчила мене бути кращим, Не словами — прикладом щодня. Твоя сила в жіночності справжній, У природності, стилі, теплі й добра. Я бачу тепер, що мав берегти, А не звикати, не мовчати. Я хочу боротись, я хочу змінитись, Лише б знову тебе обійняти. Якщо я колись зробив тобі боляче — Пробач, я не хотів. Я просто не знав, що можу втратити Ту, заради кого жив. Я не обіцяю ідеальних днів, Але обіцяю — справжнього себе. Настя, пробач… я боюся втратити, Бо ти — моя легкість у важкі дні. Коли ти поруч — я можу все, Коли далеко — гублю себе. Ти особлива, ти не як всі, Ти моя ніжність, мій дім, мій світ. Я прошу — повернись, не йди, Без тебе життя не складається… ні. Якщо в серці ще є для мене шанс, Я буду берегти, не втрачати. Бо ти — не просто частина мого життя, Ти — все моє життя, Настя…