Е. Kateryna для чоловіка 2

У меблевому магазині, між вітрин і світла ламп, Я — продавець із мріями, ти — покупець із планом. І хтось би сказав: «Звичайна зустріч, нічого більш», Та доля тихо усміхнулась — і світ для нас ожив. Маячище і мій Пірожочек — так смішно все почалось, А потім «роднулька» шепотом — і серце розцвіло. Вже стільки років поруч, і в шлюбі — як один, Ти не просто мій чоловік — ти мій всесвіт і мій дім. Йди додому, чуєш, рідний, Дім — це там, де я. Хай навколо буря й темрява — Я твоя земля. Щоб не трапилось — повертайся, Я молитву тримаю в долонях. Ти — мій тил, моя опора, Моє світло в усіх горизонтах. Тепер ти там, де тиша рветься від вибухів і гроз, Де кожен день — як випробування, як крок через мороз. А я люблю тебе не «за», не «тому що» і не «коли», Я просто люблю — без причин, без умов і без межі. Наші вечері разом — то святість і наш оберіг, Коли сміються стіни кухні й стихає навколо світ. Кожна зустріч зараз — найдорожчий спогад мій, Бо в кожному погляді твому — повернення додому й мир. Йди додому, чуєш, рідний, Дім — це там, де я. Навіть якщо між нами відстань — Серце не роз’єдна. Ми все подолаєм разом, Нам вистачить віри й любові. Ти — мій тил, моя фортеця, Мій спокій у кожному слові. Наше майно зруйноване — та не зруйнована душа, Бо поки ми тримаємось — стоїть і наша сім’я. Ми збудуєм дім біля річки, де ліс шепоче вітрам, І перемога прийде до нас — я вірю небесам. Там буде тиша без страху, і вечері при свічках, І ти усміхнешся мені — без тривоги в очах. Йди додому, мій Пірожочек, Моє серце тебе веде. Маячище твоє чекає — Там любов не впаде. Назавжди — це не слово, Це клятва крізь біль і війну. Ти єдиний. Ти — мій дім. І я тебе бережу. Завжди твоя роднулька.