katenka пп

Степан і Катерина — наша історія жива, Разом уже чотири роки — це доля непроста. У Новобарово, в маленькім магазині, Шостого травня дві тисячі двадцять другого Кава, сміх і погляд — і світ змінився вмить. Ти номер попросив так легко, без вагань, А вже за кілька днів — дорога і кохання. Ми цілий день гуляли, світ був кольоровий, Закарпаття обіймало, Чорна гора — як мрія нова. Катюшик, любов моя, Мій найрідніший, мій Степан. Я люблю тебе за ніжність рук, За найсмачніші поцілунки й тепло без слів. За турботу про мене й про всю нашу родину, За щирість серця, за любов єдину. Побачення на горі в Новобарово — високо до небес, Сад, коні і краєвид, де щастя без чудес. Ти привозив нам смаколики й радість у дім, А потім народився наш син — найцінніший скарб земний. Першого лютого дві тисячі двадцять п’ятого Світ став іншим — теплішим, справжнім, багатшим. Перший рік був непростий, не всі у нас вірили, Та ми коханням кожен сумнів перемірили. Катюшик, любов моя, Мій коханий, мій Степан. Дякую за родину, що росте, За прагнення до кращого щодня. За розвиток, підтримку і тепло, З тобою серце завжди знає, куди йти. Сьомого грудня дві тисячі двадцять третього Ми стали сім’єю — офіційно і по-справжньому. Мрії здійснюються: Хорватія, Буковель, І кожна подорож — ще одна сторінка нашої історії. Я люблю тебе дуже, ти — мій найближчий світ, Дякую за нове життя, за щастя і за дім. Хочу, щоб ми зростали, щоб нам було цікаво, Щоб любов жила між нами щиро і яскраво. Я мрію про наш дім — розкішний, твій і наш, Про нову машину, подорожі без меж і страх. Щоб твоя фірма зростала, як ти задумав сам, А я завжди поруч — вірою і коханням. Степан і Катерина — це більше, ніж слова, Це сім’я, це любов, це назавжди, це ми з тобою…