Л Tatyana Panacyuk річниця 2

Шкільний спортзал і шум трибун, Я — ще дитина, ти — вже майже юнак. Восьмий і десятий — такі різні світи, Та серце вже знало свій знак. Тоді на змаганнях з баскетболу Ти став для мене чимось більшим, ніж друг. І хоч я втекла «вчити англійську», Любов не сховалась від рук. Шосте травня — дата особлива, День народження подруги й наш початок. Я соромилась, робила вигляд, Що між нами лише випадок. А ти терпляче чекав і вірив, І виконував всі мої мрії. Навіть ті, що тобі не до серця, Ти дарував мені їх, як надії. Любов моя, ти — мій берег і тиша, Моя опора у бурі й грозі. П’ятнадцять років від «так» до сьогодні — І ми ще сильніші в дорозі. Двадцять чотири роки разом, З юності й до сьогоднішніх днів. Любов моя, ти — мій всесвіт, Мій захист, мій спокій, мій дім. Бердянськ, де сонце торкалось плечей, Мукачево — наші тихі вечори. Подорожі з тобою — це більше, Ніж просто дороги й міста на карті. Ярослав і Мирон — наші крила, Наше серце в двох голосах. Коли народжувався Мирон, ти був поруч, Тримав мене ніжно в руках. Був час, коли світ не приймав мене, Та ти обрав нас — мене і дітей. Сказав: «Це моя сім’я назавжди», І став ще рідніший мені. Ми купили дім і почали спочатку, Де кохання сильніше образ. Бо ми не вміємо довго сердитись — Наше тепло завжди рятує нас. Любов моя, ти — мій берег і тиша, Моя опора у бурі й грозі. П’ятнадцять років від «так» до сьогодні — І ми ще сильніші в дорозі. Білі троянди — мов обіцянка, Що разом підемо крізь час. Любов моя, ти повернись додому — Бо серце чекає на нас. Я знаю — ти зараз сильний і мужній, Ти там, де потрібен країні. Та вдома любов тебе гріє У кожній молитві й хвилині. Наш дім ще попереду — світлий, Де старість зустрінемо вдвох. І великий гараж для білого й чорного авто, І мирний світанок без тривог. Любов моя, ти — мій вибір навіки, Моя радість і мій оберіг. П’ятнадцять років — це тільки початок, А попереду — цілий вік.