N.Вася К2.

Коли країні стало важко стояти — Ти не мовчав, ти вийшов співати. З двадцять другого — пліч-о-пліч з нами, Волонтер з характером, з вільними словами. Не за наказом — по совісті й честі, Ти там, де правда, ти завжди на місці. Харизма в очах, у словах — Україна, Ти не для сцени — ти для народу і фронту єдиний. Миколо, брате — прийми від бійців, Від тих, хто тримає цю землю без слів. Тридцять п’ять — це лише розгін, Ти наш волонтер, наш голос, наш ритм! Ти співаєш так, що ворог тікає, Бо знає давно: Україна жива і перемагає! Дякуємо за віру, за правду й вогонь — З такими, як ти, ми дійдемо до Перемог! Твої пісні — не просто мотив, Це те, що тримає, коли сил вже обмаль лишив. Ти їм співаєш прямо і без прикрас, Хто тут ніхто — і чий насправді цей час. Підписники, воїни — всі як один, Бо ти справжній, бо ти не міняв свій шлях і свій чин. Ти підтримка, ти сміх, ти удар по страху, Твоя творчість — як броня, як наш прапор у захисті. Миколо, брате — від серця й окопів, Від тих, хто зустрічає світанки без спокою. Тридцять п’ять — і ти в повній силі, Патріот, волонтер, артист України! Ти співаєш — і з нами стоїть увесь стрій, Бо віра твоя — це наш тил бойовий. За ЗСУ, за допомогу, за світло в пітьмі — Ми віримо твердо: Перемога вже в нас на прицілі! Коли темно — ти світло і голос, Коли важко — ти правда і совість. Не для слави, не для гучних нагород — А за землю, за людей, за свій народ. З днем народження, друже, від військових усіх, Живи, твори, допомагай і веди за собою. З такими, як ти, не зламати цей край — Бо все буде Україна. Було. Є. І буде. Назавжди.