K2.Marianna

Той Новий рік, дві тисячі шістнадцятий, Сміх у компанії, випадкові слова. Тоді ще серце не вміло здогадатись, Що ти — мій вибір, моя доля жива. Життя вело нас різними шляхами, Та не згасало тихе “берегти”. І в дві тисячі двадцять другому знову Ми стали “ми” — не всупереч, а завжди. Коханий мій, мій тихий світ, Моє сонечко, моя надія. З Днем закоханих, мій рідний дім, Ти — моя віра і моя сила. Навіть коли між нами ніч і шлях, Я відчуваю твоє тепло. Я люблю тебе ніжно й назавжди, Бо з тобою серце знайшло свій спокій. Наш розпис — поспіх, сміх і трохи страху, Останній день відпустки, все як є. Без зайвих слів, без гучного розмаху, Та з правдою, що в серці не старіє. Ти — підтримка в кожній моїй тиші, Турбота в дрібницях, повага в словах. З тобою я слабка й водночас сильна, Бо знаю — мене тримають в руках. Коханий мій, мій тихий світ, Моє сонечко, моя надія. З Днем закоханих, мій рідний дім, Ти — моя віра і моя сила. Навіть коли між нами ніч і шлях, Я відчуваю твоє тепло. Я люблю тебе ніжно й назавжди, Бо з тобою серце знайшло свій спокій. З дві тисячі двадцять третього — відстань і служба, Кілометри болю і чекання днів. Та любов — сильніша за страх і розлуку, Вона тримає нас без зайвих слів. У нас є син — наше тихе диво, Подих надії, продовження нас. І мрія про донечку — світла й жива, Як молитва, що чує кожен час. В квітні — чотири роки нашого “разом”, Та це лише початок життя. З Днем закоханих, мій коханий Василю, Я — твоя Марʼяна. Навіки твоя.