N.Лемеш2.

Цей день не просто дата в календарі, Він двічі навчив мене вірити в диво. Твій день народження — і наша історія, Де серце знайшло те, що так довго шукало. Олено… Ленусю… моя неймовірна, Сорок один — це не роки, це світло. Це досвід, тепло і глибина погляду, В якому я навчився бути собою. Колись — лише імена в однокласниках, Вісім років тому — короткий дотик долі. Сім років мовчання, життя окремо, І лише рік назад — усе стало на місце. У твій день народження ми зійшлися знову, Наче час просто чекав на нас. Наче серця пам’ятали дорогу, Навіть коли ми її забули. Ти ніжна — не на показ, а по-справжньому, Турботлива — без зайвих слів. Ти любиш свободу і вмієш дихати, І цим вчиш мене бути живим. Ти читаєш мене з півпогляду, Підтримуєш, навіть коли мовчу. І те полум’я, що ти розпалюєш в мені, З кожним днем горить глибше, а не гучніше. Я пам’ятаю нашу першу зустріч Після семи років розлуки й тиші. В ту мить я зрозумів — Це не випадковість, це повернення додому. З тобою я перестав існувати, І вперше по-справжньому почав жити. Став чутливішим, чеснішим, справжнім, Навчився відчувати, а не ховатися. Я хочу, щоб ти була поруч завжди, Не як обіцянка — як вибір щодня. Щоб усі наші плани знаходили шлях, А мрії не боялися реальності. Мій краш. Моя неймовірна. Моя жінка. Моя душа. З днем народження тебе, кохана, І з нашою річницею — такою справжньою. Дякую життю за цей другий шанс Навчитися любити — саме тебе.