N.Emiliya2. Пп

Ми познайомились і зійшлися наші дороги, Та кожен ішов свій час і свій шлях. Ти десь поруч був, але доля чекала Того вечора, світла у клубних вікнах. Ти приїхав — і щось тихо змінилось, Погляд зустрівся, і слів вже не треба. Так почалось наше справжнє «ми», Без гучних обіцянок, просто — як треба. Колю, ти — більше, ніж день у лютому, Більше, ніж дата і цифра років. Ти — мій Валентин у буднях звичайних, У сміху, у тиші, серед дрібниць. Твоя чесність — як опора міцна, Твоя вірність — як дім без тривог. І якщо мене питають, що таке любов — Я мовчу… і дивлюсь на тебе. Ти вмієш розвеселити, коли важко, Жартом зняти напругу з плечей. Ти — душа компанії, світлий і справжній, З тобою завжди тепліше й легше мені. Футбол, спортзал, ранкові пробіжки — Ти живеш у русі, у вірі, в собі. І навіть у втомі, навіть у тиші Ти залишаєшся тим, ким є. Колю, ти — більше, ніж день у лютому, Більше, ніж дата і цифра років. Ти — мій Валентин у буднях звичайних, У сміху, у тиші, серед дрібниць. Твоя чесність — як опора міцна, Твоя вірність — як дім без тривог. І якщо мене питають, що таке любов — Я мовчу… і дивлюсь на тебе. Ти — тато двох синів, і в їхніх очах Я бачу гордість і твій характер. Ти для них — приклад, сила і правда, Навіть коли не говориш багато. Сорок — це не межа, а впевненість кроку, Коли знаєш ціну словам і ділам. Я хочу, щоб ти знайшов свою справу, Ту, що гріє серце і тішить душу щодня. Хай мрії знаходять свої дороги, А світ відповідає тобі добром. Я поруч — не тільки у свята, А в кожному «завтра», у кожному «вдвох». І хай цей день у середині лютого Завжди нагадує нам знов і знов: Ти — моє кохання без гучних слів, Мій чоловік. Мій вибір. Моя любов.