N.Svetik Sveta

Сімдесят років — як сторінки життя, В них стільки світла, правди й тепла. Ти — наш тато, Микола Васильович, Добрий серцем, душею багатий завжди. Ти за кожного з нас переживаєш, Навіть мовчки — душею болить. На пенсії — дача, спокій і тиша, Та любов твоя не знає меж і хвилин. Дякуємо, тату, за життя і за дім, За підтримку у час, коли важко усім. Ти — наша опора, наш тихий герой, З тобою спокійно і серцем легко йти. Я пам’ятаю шкільні вечори, Географія, карти, далекі світи. І передачі про артистів відомих — Ти знав кожну долю, кожен їх шлях. Ти завжди питаєш: «Чи щось вам потрібно?» Навіть коли сам втомився на день. Твоя турбота — тиха й глибока, Як батьківська, справжня, без гучних слів. Дякуємо, тату, за кожну мить, За те, що вчив не здаватися й жити. За доброту, що зігріває роками, За любов, що завжди поруч із нами. Владислав тебе любить безмежно й щиро, Артем тягнеться серцем до дідуся. Ти для них — приклад, надія і сила, Їхня гордість і тепла стіна. І навіть коли світ непростий, Коли тривоги торкають серця, Ми знаємо — ти завжди з нами, Твоя підтримка — як світло в вікні. З днем народження, тато, наш рідний дідусь, Нехай мир і здоров’я з тобою живуть. Ми всією родиною дякуєм тобі, За любов, за життя і за серце твоє.