K2.Яна Л

Четвертого жовтня, на святі у сестри, Серед світлих очей і домашнього тепла Я вперше відчула: це — мій чоловік, Той, з ким навіть мовчання стає як молитва. Ти добрий і щирий, такий чуйний до мене, У словах — заспокоєння, у погляді — дім. Я усміхаюсь від кожного твого «як ти?», Бо в цих повідомленнях — ти поруч зі мною. Ігорю мій, з Днем закоханих тебе, Навіть на відстані — серце твоє. Ти — моя тиша, опора й любов, Моя віра, надія знов і знов. Ми чекаємо вдома, серцем з тобою — Повертайся, коханий додому. Так бракує ранкової кави удвох, Тих простих розмов, що лікують без слів. Сімейних вечорів і сміху дітей, Коли щастя — це «разом», без зайвих причин. За донечку Вікусю, за сина Тьомочку Я дякую долі щодня і щоночі. Ти їхній захист, навіть на відстані, Ти в кожній молитві, у кожному кроці. Ігорю мій, з Днем закоханих нас, Наша любов сильніша за час. Ми сумуємо, любимо, молимось знов, Щоб Бог зберіг тебе й нашу любов. Ми чекаємо вдома, серцем з тобою — Повертайся, коханий, до нас, до любові. З Днем закоханих, любий, крізь біль і війну, Я чекаю тебе і мовчу, і молю. Бо справжня любов — це вірити й ждать, І кожним ударом серця — кохать.