Е. Віка Вікторія для чоловіка

На весіллі серед сміху й вогнів ми зустрілись тоді, Перекинулись поглядами — і загубились у тій метушні. Запальні танці, світло і музика — ніби знак від долі, І відтоді твоє ім’я тихо звучить у моєму серці поволі. Добрий, щирий, позитивний — такий, якого шукала, І серед сотень доріг саме тебе я впізнала. Ти просто поруч — і вже спокійно мені, Наче світло горить у кожній весні. Міша, ти моя опора і сила жива, Мій найкращий друг і любов неземна. Твої очі — мов небо, усмішка — мов дім, Я щаслива і вдячна за кожну мить з ним. Мій найдорожчий, коханий, моє ти життя, Разом крізь роки — назавжди ти і я. Вісімнадцять років поруч — і серце все так же тремтить, Народження доньки і сина — найсвітліша у світі мить. Водоспади шумлять у спогадах наших доріг, Моря України пам’ятають наш щасливий сміх. Ти — найкращий тато, турботливий чоловік, Моя гордість і ніжність на сотні майбутніх літ. І навіть коли між нами мовчить тиша ночей, Я відчуваю тепло твоїх сильних плечей. Міша, ти моя опора і сила жива, Мій найкращий друг і любов неземна. Твої очі — мов небо, усмішка — мов дім, Я щаслива і вдячна за кожну мить з ним. Мій найдорожчий, коханий, моє ти життя, Разом крізь роки — назавжди ти і я. Я пам’ятаю страх і тишу далеких доріг, Коли у час війни ти від дому піти мусив. Дві тисячі чотирнадцятий рік навчив цінувати кожну мить, Бо без тебе душа наче крила не може злетіть. І коли тебе немає — бракує мені тепла, Та любов наша сильніша за всі вітри й слова. Дякую за діток, за ніжність і світ, За турботу щоденну і відданість літ. Ти моє серце, мій шлях і мій рай, Найдорожчий мій чоловік — назавжди залишайсь. Міша, ти моя опора і сила жива, Мій найкращий друг і любов неземна. Твої очі — мов небо, усмішка — мов дім, Я щаслива і вдячна за кожну мить з ним. Мій найдорожчий, коханий, моє ти життя, Разом крізь роки — назавжди ти і я.