K1.Тетяна Зубанич

День Міжгір’я, світло дискотеки, Сміх і музика, що в серце йде. Ми тоді не знали ще про роки, Та душа уже тебе знайде. Погляд щирий, перші теплі слова, І закрутила доля нас всерйоз. Так почалась історія жива, Де любов — не мрія, а прогноз. Сімнадцять років — це не просто час, Це шлях, де ми завжди тримались разом. Чесність і порядність — наш компас, Любов — наш дім, наш світ, наш космос. Я знаю точно: ти — мій вибір назавжди, І серце шепче: «Нам по дорозі». Ми пройшли і труднощі, і зміни, Фінансові вітри, холодні дні. Були і мандарини, й дрова взимку, Та гріли нас не речі — а ми. Коли важко — ти моя опора, Коли темно — ти моє світло. Разом ми сильніші за вчора, Разом — це вже дуже багато. Сімнадцять років — це не просто час, Це ти і я, перевірені долею. Ми навчилися цінувати нас, І берегти любов щоденною волею. Я знаю точно: ти — мій вибір назавжди, І серце шепче: «Нам по дорозі». Єгипет — сонце і піски, Туреччина — море і спокій. Генічеськ — теплі вечори, Де щастя було таке просте й глибоке. Попереду — ще стільки доріг, І мрія тиха, але своя: Домик для двох, без зайвих слів, Де будемо просто — ти і я. У День закоханих скажу знов: Дякую за кожен прожитий день. За вірність, ніжність і любов, За те, що поруч — без умов і тіней. Нехай попереду — ще довгий шлях, Та я спокійна, бо знаю одне: З тобою — завжди «так», З тобою — моє назавжди ❤️