N.Оксана Тимошенко2.

Ми знали одне одного колись, давно, Та час між нами ліг, мов тиша. Аж поки доля в стрічці TikTok Знов показала: ти — мій, я — твоя, найближча. Ти побачив мене — і не впізнав, А я відчула серцем одразу. Ніби життя сказало тихо: «Почніть спочатку. Цього разу — назавжди». Мій Котусик, моя любов жива, Я твоє Солнешко — твій спокій і світло. Три роки шлюбу — лише початок шляху, Де кожен день нас робить сильнішими. Нехай між нами відстані й дороги, Та серце знає, де його дім. Я — твоя, ти — мій, І це кохання — назавжди. Умань… я чекала тебе так довго, Три години — та з вірою в нас. Ти їхав з Одеси — просто до серця, І час тоді для мене зник. У твоїх руках — ніжність і тепло, У твоїх словах — правда й тиша. Твоя доброта стала моїм домом, Де душа відпочиває й диха. Мій Котусик, моя опора й дім, Я твоє Солнешко — завжди поруч. Навіть коли ти далеко від нас, Любов сильніша за кожну ніч. Я вірю в тебе, я чекаю, Я знаю — ми все здолаєм разом. Бо справжнє кохання не боїться Ні часу, ні відстаней, ні страху. Ти військовий — і я вчуся чекати, З молитвою, вірою й теплом. Найкраща мить — коли ти вдома, І сміх нашої донечки знов. Як Вікуся біжить до тата, І дім наповнюється світлом. У цю мить я точно знаю: За це кохання варто жити. Ми вчились говорити й чути, Крізь біль, мовчання і дощі. І стали ближчими, ніж були, Бо любов — це не слова, а дії. Зимою — банька, тепло і сміх, Літом — ставок і тиша води. У простих моментах — наше щастя, У них — усе життя попереду. Коханий, вітаю нас з річницею, Дякую за роки, за дім і затишок. За нашого маленького скарба — Вікусю, За те, що ти найкращий чоловік і татусь. Я чекаю твого повернення додому, Мрію про дім і ще одне диво. Ти — моя опора і любов усього життя, Мій Котусик… моє Солнешко — разом навіки