K1.Володимир

Христина, моя киця, мій спокій і дім, Нас звів фейсбук — так просто, так дивно, як фільм. Три дні розмов — і серце вже знало відповідь, А за п’ять місяців доля сказала: “Це назавжди, повір”. Ми не тягнули час, не ховали почуття, Бо коли справжнє — не боїшся життя. І от уже чотири роки пліч-о-пліч ідем, Ти — мій світ, у якому я живу щоднем. Христина, кохана, ти — моя сила й тепло, За те, що ти в мене є — дякую Богу за все. Навіть коли між нами дороги й війна, Моє серце з тобою, киця моя. Я знаю, заради тебе варто стояти, За твою любов — жити, вірити й чекати. З Днем закоханих, мій найдорожчий світ, Моя любов — це ти, на багато-багато літ. Я зараз далеко, у формі, серед тиші й грому, Та думками завжди повертаюсь додому. Туди, де твій голос лікує без слів, Де я просто чоловік, а не воїн з боїв. Ти чекаєш, ти віреш, ти мовчки тримаєш, І навіть на відстані мене обіймаєш. Я не завжди можу все сказати в словах, Та ти читаєш любов у моїх очах. Христина, кохана, ти — моя сила й тепло, За те, що ти в мене є — дякую Богу за все. Навіть коли між нами дороги й війна, Моє серце з тобою, киця моя. Я знаю, заради тебе варто стояти, За твою любов — жити, вірити й чекати. З Днем закоханих, мій найдорожчий світ, Моя любов — це ти, на багато-багато літ. Я повернусь — і ми знову будемо поруч, Без страху, без болю, без довгих розлук. А поки знай: де б я не був сьогодні, Ти — моя дружина, моя любов і мій дім.