Е. Леся для мами і сестри близнючки 2

У лютому сніг тихо вкриває поля, А в нашій родині — велика хвиля тепла. Бо маємо диво, подвійне й святе — Дві сестри-близнючки, що серце веде. Віра і Люба — два світла в вікні, Дві долі єдині у спільній весні. І хоч шістдесят — це лиш цифра одна, У душах їх юність цвіте, мов весна. Мамо Віро, тьотю Любо — з днем народження, Ви для нас — подвійне сонце і благословення. Дві зірки, що сяють нам з дитинства щодня, Дві молитви Господні, одна глибина. Хай сторицею Бог віддячить за ласку й любов, За тепло ваших рук і за щиру розмов. Ви — серце родини, її оберіг, І з вами завжди затишніше світ. Колись тьоті Марії сказали в ту мить: «Матимеш дві сестри — буде з ким дружить!» А вона засміялась: «Навіщо аж дві?» Та нині радіє: «Як добре, що дві!» Бо разом із братами, з чоловіками, З Ігорем, Лесею, Галею й Богданом, З Олею поруч — велика сім’я, Де кожен — це радість, любов і рідня. Було їхнє дитинство — мов казка жива: Мама на «стручі» — і ніч вже сива, А дідо на коні шукає в пітьмі, Бо доня дітей бавить в чужій стороні. Ляльці зачіску мама робила зрання, Та гребінь у вікні застряг — от біда! На грушу брати посадили сміливо, А злізти за «рубель» просили ревниво. Мамо Віро, тьотю Любо — з днем народження, Ви для нас — подвійне світло і натхнення. Шістдесят років любові й тепла — Це ціла епоха добра і крила. Хай мир і здоров’я Господь вам дає, Хай радість у серці завжди розцвіте. Ми дякуєм щиро за кожен ваш день, За те, що навчили любити людей. Тьотю Любу везли колись на ровері — сміх, Та нога в колесо — і сльози на мить. І шили до купи, й тримались тоді, Бо сильна вона — як усі в цій сім’ї. А ще та «саджівка» і крижана вода — Провалилась під лід — от халепа була! Та доля берегла і тримала міцно, Бо разом із сестрою — не страшно, не тісно. Ви дмухали колінка, коли ми падали, У світ відпускали — і тихо чекали. Прощали помилки, тримали в молитві, Любили так глибоко, щиро й привітно. З вами годинами можна говорити, Сміятись до сліз і журбу поділити. Ви — подвійна любов і подвійне тепло, Ви — серце родини, її джерело. Мамо Віро, тьотю Любо — з днем народження, Дві душі в одній історії творіння. Хай ще довгі роки у мирі й добрі Вас тримають Господні святі небеса угорі. Ми любимо вас без меж і без слів, За ваші молитви, за силу й за спів. Живіть у здоров’ї, у світлі, в теплі — Наші зірки, наші обереги земні.