Е. Світлана Анатоліївна до дня закоханих

Після роботи, втомлений день, А ти все одно — до мене, не лінь. На танці в “Забаву” приїхав тоді, І серце моє залишив назавжди. Ти простий, як правда, без зайвих слів, Ти зрозумів мене — і світ розцвів. Коханий мій, Андрію, ти — моя стіна, Моя впевненість, опора і весна. У нас дві донечки — Еріка й Аделінка, І третє щастя — під серцем, мов зірка маленька. Наша сім’я — це сила, це міць і тепло, З тобою я знаю: нам все по плечу, все дано. Ти даєш підтримку, коли важко йти, Ти вмієш мовчати й серцем чути. Твоя турбота — як надійний щит, Ти захищаєш нас від бур і бід. Поїздки в Слов’янськ — дорога не проста, Але з тобою вона завжди жива. Коханий мій, Андрію, ти — моя стіна, Моя впевненість, опора і весна. За наших діток, за кожен їхній сміх, За дім, де любов — сильніша за всіх. Наша сім’я — це сила, це міць і тепло, З тобою я знаю: нам все по плечу, все дано. Я мрію про день, коли скажемо: “Ми вдома”, Без страху, без болю, у тиші знайомій. Де діти сміються, де мир у вікні, Де ти поруч зі мною — у кожному дні. Коханий мій, Андрію, дякую за все, За любов, що крізь роки нас несе. За доньок, за життя, за сімейний вогонь, За віру в майбутнє, за нашу любов. Наша сім’я — це сила, це міць і тепло, І з Днем закоханих, рідний мій, з тобою — добро. Я — Світлана, твоя, і завжди буду йти Поруч з тобою, коханий, у світлій любові. З Днем закоханих — серцем, душею, життям, Наша сім’я — мій Всесвіт, моя тиха гавань.