N.Оля(демо)2.

Вісім лютого. Тихий двір. Мій дім — і ти біля нього. Я ще не знала тоді, повір, Що це початок мого всього. Один погляд — і без гучних слів Світ ніби став на свої місця, Бо серце вперше так чітко Впізнало тебе — до кінця. Ти не обіцяв — ти просто був, Коли земля тікала з-під ніг. Мій коханий, мій Вітасик, Ти став моїм «дихай і живи». Коли темрява брала в полон — Ти тримав і не відпускав, Ти врятував мені життя, Навіть коли сам мовчав. Мій милий, моя сила і світ, Моя опора у кожній миті. Чотири роки — і кожен з них Я прожила, бо ти в мені є. Я не прошу неможливих речей — Лише одне, з усіх бажань: Будь собою. Не змінюйся. З таким серцем — назавжди кохання. Ми йшли крізь труднощі, не кричали, Вчилися вірити на ходу. Ти лікував не словами — Турботою. Тишею. Тим, що поруч був. Мій мицьо, мій рідний, мій дім, Ти — спокій серед бур і гроз. З тобою навіть страхи Втрачають вагу і сенс. І я мрію так просто, по-справжньому: Зібратись усією сім’єю, Поїхати туди, де сонце й сміх, Де ми — разом, і цього досить. Мій милий, моя правда і світ, Мій Віталій, мій вибір і шлях. Якщо життя знов стане проти — Я знаю: ми вистоїмо вдвох. Бо ти — не просто любов моя, Ти — відповідь на всі «чому». Вісім лютого — наша дата, Не випадковість, а знак долі. Я кохаю тебе. Назавжди. З Днем закоханих, мій коханий