Е. Іванна Михальчевська на річницю 2

У нашім селі, серед юних доріг, Де літо сміялось у квітах і травах, Подруга звела нас — і з тієї пори Моє серце лишилось у твоїх руках. Ти був старший, серйозний, з глибоким теплом, У погляді — сила і впевнена тиша. Я тоді ще не знала, що саме з тобою Моє життя стане світлішим і ближчим. Олег, моє кохання, вже п’ятнадцять років разом, І кожен день з тобою — наче Божий дар. Ти моя опора, моя віра й надія, Мій тихий причал серед життєвих хмар. Разом ми долаємо всі бурі й негоди, І я мрію пройти з тобою весь шлях. Бо ти — моє серце, моя вічна любов, Моє щастя у твоїх руках. Твоя мудрість мене захоплює знову, Ти вмієш мовчати — і цим говорити. Ти вчиш мене вірити навіть тоді, Коли нелегко нам просто жити. Дякую за дітей, за наші світанки, За всі подорожі, що разом пройшли. За сміх і за сльози, за кожну хвилину, Що ми зберегли й крізь роки пронесли. Олег, моє кохання, вже п’ятнадцять років разом, І кожен день з тобою — наче Божий дар. Ти моя опора, моя віра й надія, Мій тихий причал серед життєвих хмар. Разом ми долаємо всі бурі й негоди, І я мрію пройти з тобою весь шлях. Бо ти — моє серце, моя вічна любов, Моє щастя у твоїх руках. Нехай сьогодні нам інколи складно, Та я вірю в нас — як у перший той день. Поки ти поруч — я сильна й кохана, І світ стає теплішим від наших пісень. Олег, моє кохання, моя доля і мрія, З тобою хочу прожити усе життя. П’ятнадцять років — це тільки початок Нашого щастя, нашого буття. Я завжди буду поруч, триматиму руку, Бо ти — мій спокій і світла весна. Ти — моє серце, моя вічна любов, І разом з тобою — назавжди я.