Я пам’ятаю той звичайний день,

Я пам’ятаю той звичайний день, Серед людей — мільйон облич і тіней. Та раптом світ спинився на мить, Бо ти пройшла у джинсовій спідниці — і серце стало битись сильніше. Ти навіть не знала тоді, Що доля вже все вирішила за нас. Я підійшов лише сказати «привіт», Хоч губив слова і губився в твоїх очах. Олю, ти — мій теплий світ узимку, Мій спокій, мій сміх і весна. З тієї миті все змінилось, І в серці назавжди лише ти одна. І хай сьогодні день закоханих, Я хочу шепнути без зайвих слів: Олю, ти стала моїм назавжди, Моєю любов’ю серед усіх світів. Ми сміялись ніби знайомі сто літ, Години тікали непомітно. Я зрозумів: більше не хочу без тебе, Бо з тобою навіть тиша звучить привітно. Ти — моє сонце в дощовий час, Мій дім, куди серце завжди поспішає. І кожен новий наш день разом Мене знову і знову в тебе закохає. Олю, ти — мій теплий світ узимку, Мій спокій, мій сміх і весна. З тієї миті все змінилось, І в серці назавжди лише ти одна. І хай сьогодні день закоханих, Я хочу шепнути без зайвих слів: Олю, ти стала моїм назавжди, Моєю любов’ю серед усіх світів. Якщо колись зіб’ється наш шлях, Я просто візьму твою руку міцніше. Бо там, де ти — там мій дім, І серце б’ється тихіше й ніжніше. Олю, моя тиха весна, Моє світло серед темряви днів. З тобою кожна мить — це диво, І я кохатиму тебе без кінця і без слів.