N.Наталія К2
Pop,Romantic,Melancholy,Female Voice,Medium
00:00 / 00:00
Lyrics
Двадцять п’ять років — не просто число,
Це дні і ночі, це серце й тепло.
Ми познайомились тихого дня,
Коли країна обирала майбуття.
Ти був у формі — серйозний, красивий,
Спокійний, мужній, такий справжній.
Я ще не знала — в той самий момент
Ти став моїм всесвітом, моїм життям.
Двадцять п’ять років — і знову «ми»,
Через усе, через страхи й шляхи.
Ти — моя тиша, ти — моя сила,
Моя любов, що завжди берегла.
Володю, коханий, я дякую Богу,
Що нас звів і тримає крізь всі пороги.
Ми — сім’я. Ми — одне.
І це любов, що не має меж.
Перший наш Новий рік — гуртожиток, сніг,
Без зайвих слів, але щастя — на двох.
Потім весілля — і «разом» навік,
Коли життя почалось по-справжньому знов.
Вікторія — ніжність, долоні малі,
Ти сина чекав — і трохи боліло в душі.
Та взявши її на руки вперше тоді,
Ти став її світом, її оберегом навік.
А потім Денис — твоя копія, син,
Твоя сила, надія, продовження роду.
В твоїх дітях живе твій характер і чин,
Твоя любов, твоя правда й свобода.
Двадцять п’ять років — ми поруч і досі,
Не ідеальні, але справжні в любові.
Ти — моя віра, мій захист і дім,
Мій чоловік, мій єдиний, мій світ.
Дякую за дітей, за тепло і турботу,
За терпіння, за силу, за щоденну роботу.
Ми — сім’я. Ми — назавжди.
І цим усе сказано в нашій любові.
Було по-різному — сварки і тиша,
Слова, що боліли, мов гостре каміння.
Та ми не втекли, ми навчилися чути,
Прощати, чекати, разом іти.
Вже четвертий рік — гарячі точки, війна,
Я живу між молитвою й словом «чекаю».
Ти незламний, коханий, ти — сила моя,
І я знаю — ти повернешся, я це відчуваю.
І мрія проста — коли стихне війна,
Ми вдвох поїдемо туди, де тиша жива.
Набудемось разом — без планів і дат,
Просто бути, тримаючись за руки, як колись.
Дякую, Володю, що ти в мене є,
За любов, за дітей, за життя непросте.
З річницею, коханий, двадцять п’ять — лише початок,
Бо попереду — ще ми…
І наше «назавжди»