Е. Татьяна Сансиева для чоловіка

Валєра, мій Любімий, мій Роднулєчка рідний, Тридцять сім сьогодні — а в серці ти все той самий сміливий. Дев’ять років разом — як один довгий подих, З того дня, як Laevar написав мені між сотень сторінок. Я подумала — іноземець, далекий і чужий, А виявилось — ти мій, до болю такий близький. Чотирнадцяте лютого — мокрі твої речі, Тремтіла рука, коли брав мою — і стискалося щось у плечах. З днем народження, мій сильний, мій герой, Ти мій захист, моя тиша і мій спокій. Нехай доля веде тебе світлою дорогою, Я чекатиму завжди — Любімка твоя. Бо ти — мій дім, мій світ, моя опора, Ми разом назавжди — це більше, ніж слова. Побачення на заправці — прості, але справжні, Ти боявся з мамою знайомитись, та був відважний. Освідчення ніжне — і Польща в планах десь, Та доля усміхнулась — під серцем уже був наш Всесвіт. На Новий рік у натовпі ти мене врятував, Вагітну, налякану — міцно до себе прижав. Чотирнадцятого січня — наше “так” назавжди, А чотирнадцятого березня — Тимур прийшов у цей світ молодий. Наш Чіпусік — твоя гордість і твій сміх, Ти балуєш його подарунками, як ніхто з усіх. Три святкові чотирнадцяті — мов знак небес, Що ми створені разом пройти цей шлях увесь. Ти мрієш стати далекобійником — дороги кличуть, Та куди б не їхав ти — додому серце кличе. Чехія, Польща, Суми, служба й війна, Я чекала, чекатиму — бо ти моя стіна. З днем народження, мій сильний, мій герой, Купаєшся зимою в морі — та ніжний ти зі мною. Шаурму любиш, смієшся, життя обіймаєш, Та найбільше — сина свого обожнюєш і кохаєш. Я так хочу бути разом щодня без розлук, Щоб виховувати Тимура під мирний наш звук. Валєра, мій Любімий, нехай минає тривога, Нехай повертає тебе додому кожна дорога. Бо моє серце знає лиш одну істину: Ти — моя любов, моя сила, мій єдиний. І я чекатиму… скільки б не треба було. Бо з тобою — назавжди. І тільки з тобою.